Відтак, можемо сформулювати місію військового капелана такими словами: бути поруч, щоб прихилити небо до людини у військовому однострої, щоб вона не забувала про те, що також має місію: захищаючи інших, вона має залишатися Людиною.
Людяність — це перша ціль, яку хоче знищити будь-яка війна, бо війна — це про інший бік людяності.
Війна — це про хаос, війна — це про силу, жорстокість та насилля. І треба зуміти захистити людину, захистити людяне, а це означає захистити Боже в людині. Бо якщо ми з вами, як люди віри, сприймаємо людину як образ самого Творця, то, захищаючи людське, захищаємо Боже у світі людей…..
Коли говоримо про людяність, — говоримо про Божі сліди в створеному світі, дуже інтимні сліди, про Божу присутність.
Боже втілення у створеному світі. У християнській теології існують деякі ознаки того Божественного. В нашій богословській традиції говоримо про Бога як про істину. Ми говоримо про Бога як про абсолютне добро. Ми говоримо про Бога як про справедливий устрій. І ми, особливо у східній теології, говоримо про Бога як про красу, безмежну красу. Для мене бути людиною — це завжди про пошук істини, захист добра, боротьбу за справедливість і споглядання краси.
Всі ці чотири координати допомагають, зокрема українському воїну в умовах бойових дій, передовсім не бути глибоко або безповоротно зраненими хаосом війни, захищають від розвитку ПТСР, наскільки це можливо. Але найважливіше — ці координати допомагають залишатися людиною. Тому важливо не втрачати з поля зору цих координат: шукати істину, обирати добро, боротися за справедливість, споглядати красу та безперечно і беззаперечно молитися. Сила силенна у молитві. У молитві Захисника!
