Молитва — це спілкування із Богом. Святі отці називають молитву зверненням до Бога розуму та серця. Молитися можна найпростішими словами, але — щиро, вкладаючи у слова молитви і розум, і почуття.
Ісус Христос навчав молитися так: “Коли молишся, увійди в кімнату твою і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Котрий втайні, і Отець твій, Який бачить таємне, віддасть тобі явно. А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму почуті будуть; не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше вашого прохання в Нього” (Єванг. від Матфея 6:6-8).
Кожна людина може і має звертатися до Бога власними словами. Втім, Церква, знаючи про наші головні потреби, пропонує нам у молитовниках зразки молитов на різні обставини життя.
Як батьки люблять перші слова дитини, так і наш Отець небесний приймає наші прості, безхитрісні особисті молитви з усілякого, навіть найменшого приводу.
Бог любить кожного, кожному хоче допомогти, і людина може звертатися до Бога у всякий час та на всякому місці, у будь-яких життєвих обставинах, щоб прославляти та дякувати Господеві, просити Його про благословення і допомогу.
В усіх випадках, у всіляких сумнівах, при усіх життєвих труднощах слід звертатися до Бога з молитвою, що виходить від нашого серця.
